Любов ... це праця. Це боротьба, перш за все, з собою. Це бажання і вміння прощати, віддавати все, що в тебе є ... Це віра в щось чисте і світле, незважаючи ні на що ... Це внутрішня сила, яка згодом наповнює нас і тримає
"на плаву" .. . ми не можемо любов замовити поштою або придумати собі, але виховати себе в любові ми можемо і
це шлях любові ..справжньої....довговічної.
Весілля — комплекс церемоній і обрядів, часто народних традицій,
пов'язаних з укладенням шлюбу; має етнічні, релігійні, географічні та інші особливості в різних народів і у різних
країнах.Створення сім'ї, продовження роду – це, мабуть, одне з найважливіших завдань людини на землі, тому ухвалення
рішення про вступ до шлюбу – одне з найважливіших в житті будь-якої людини. Людьми рухає бажання сумісно будувати своє
майбутнє, йти по життю поряд. На жаль, в сучасному суспільстві багато традицій старовинного і стародавнього обряду, що
складається з декількох етапів, вінцем якого було весілля, втрачені. Поступово відроджується лише традиція вінчання в
церкві, тобто укладення церковного шлюбу, а не тільки цивільної реєстрації в РАЦСі. Обручки, якими обмінюються при
вінчанні, спочатку з'явилися на Сході, де їх запозичили стародавні греки, потім вони перейшли до римлян, а потім
розповсюдилися по всьому світу. Обручка, яку надягають нареченій після змовин, служила знаком її майбутніх намірів і
тісно пов'язана з тим, що існував колись звичай купівлі жінки. З цієї миті обручка як би давала знак іншим чоловікам,
що ця жінка вже "не продається".
Основні весільні атрибути.
РУШНИК.
Про роль вишитого рушника у весільних обрядах написано чимало. Власне, саме велике різноманіття обрядових рушників та
хліба (короваю), в першу чергу і робить українське весілля українським, надаючи цій незабутній в житті кожної людини
події національного характеру.
БУКЕТ.
Букет нареченої. Та подружка, яка зловить букет нареченої, скоро вийде заміж. У сучасні весільні обряди ця пустотлива традиція прийшла з європейських країн і, зайняла своє місце на українських весіллях, поряд з традиційними обрядами.
Традиція посипати молодих тільки що вийшли з РАГСу зерном, пелюстками троянд, грошима та цукерками. Це робиться, для того щоб союз був міцний, плідний, багатий і солодкий.
КОРОВАЙ.
Випікання весільного короваю супроводжувалося спеціальними ритуалами, і було найважливішою частиною весільного обряду.
З випіканням короваю пов’язано багато повір’їв і правил. Він був обов’язковий при першому шлюбі, вдовам і вдівцям
коровай не пекли. Коровай пекли жінки, які були щасливі у шлюбі, дівчата і вдови не допускалися. Весь процес від
замішування тіста до випікання короваю супроводжувався спеціальними піснями. Крім короваю, випікали шишки, які були
символом плодючості, якими обдаровували всіх гостей. Також як весільні ритуальні атрибути випікалися калачі і печиво
різної форм
Перший танець молодого подружжя.
Переходом між першим застілля та танцями слугує перший танець молодого подружжя. Згідно традицій минулого століття – це
має обов’язково бути вальс. Але, як показує практика, сучасні молодята просто не вміють його танцювати. Тому краще не
мучити себе і вибрати хорошу повільну мелодію, яка близька обом молодятам. Ще одним варіантом вирішення цієї ситуації є
постановочний танець. Зараз є достатня кількість хореографів, які за кілька занять можуть поставити нескладний, але
ефектний танець.
Перед початком танцю дружки прикрашають танцювальний майданчик створюючи образ серця чи то зі свічок, чи то з пелюсток
троянд, чи в будь-який інший спосіб. Молодята заходять у середину цього серця і там танцюють. Всі весільні гості
створюють велике коло навколо серця з молодим подружжям і, тримаючись за руки, танцюють. Це коло має символізувати
родинне коло, єднання двох родин в одну велику, максимальну підтримку всієї родини для молодої сім`ї.
Після танцю молодятам традиційно кричать: «Гірко!!!». Вони цілуються, а всі гості готуються до активної танцювальної
програми.
Весільні прикмети.
Якщо, надягаючи обручку, наречений або наречена впускають її—бути зраді.
Коли молодят зустрічають хлібом-сіллю, хто відірве більший шматок і з'їсть, той і буде в домі господарем.
Як тільки наречений і наречена стануть до алтаря, ніхто не повинен проходити між ними аж до виходу з церкви, інакше
молоді згодом розійдуться.
Хто переступить першим поріг будинку, той і буде господарем, тому краще, якщо наречений переносить наречену через поріг
на руках.
Після весілля наречена повинна зберегти фату, щоб накривати нею хвору дитину, тоді вона швидко видужає
(при цьому все-таки не забудьте звернутися до лікаря).
На весілля не дарують набори ножів і виделок, щоб не було сварок у родині.
Весілля — комплекс церемоній і обрядів, часто народних традицій,
пов'язаних з укладенням шлюбу; має етнічні, релігійні, географічні та інші особливості в різних народів і у різних
країнах.Створення сім'ї, продовження роду – це, мабуть, одне з найважливіших завдань людини на землі, тому ухвалення
рішення про вступ до шлюбу – одне з найважливіших в житті будь-якої людини. Людьми рухає бажання сумісно будувати своє
майбутнє, йти по життю поряд. На жаль, в сучасному суспільстві багато традицій старовинного і стародавнього обряду, що
складається з декількох етапів, вінцем якого було весілля, втрачені. Поступово відроджується лише традиція вінчання в
церкві, тобто укладення церковного шлюбу, а не тільки цивільної реєстрації в РАЦСі.
Обручки, якими обмінюються при
вінчанні, спочатку з'явилися на Сході, де їх запозичили стародавні греки, потім вони перейшли до римлян, а потім
розповсюдилися по всьому світу. Обручка, яку надягають нареченій після змовин, служила знаком її майбутніх намірів і
тісно пов'язана з тим, що існував колись звичай купівлі жінки. З цієї миті обручка як би давала знак іншим чоловікам,
що ця жінка вже "не продається".
